РЕКОМЕНДАЦЇ
ПЕДАГОГАМ ТА БАТЬКАМ
ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ
Соціально-психологічна служба
Турбуємося про тіло:
• Намагайтесь якомога менше змінювати звичний ритм життя дитини.
• Сприяйте тому, щоб дитина мала повноцінний сон, відпочинок, позитивні враження (відвідуйте парки, дитячі майданчики; святкуйте, нехай і у вузькому сімейному колі, дні народження чи інші свята; робіть невеличкі сюрпризи, подарунки своїй дитині, звісно дотримуючись правил безпеки сьогодення).
- Запровадьте щоденну ранкову зарядку або вечірні сімейні заняття йогою.
- Організуйте для дитини можливість «розрядки» напруги – заняття спортом, танцями, рухливі ігри.
• Не примушуйте дитину їсти, якщо вона не має апетиту. Харчування може бути частим і маленькими порціями, легким і корисним (фрукти, овочі, соки).
• Забезпечте посилене надходження рідини у організм дитини – вода, солодкий чай, сік, морс, узвар.
• Не відмовляйте дитині у солодкому. Неміцний час з цукром, цукерки, чашка какао викликають позитивні емоції, почуття безпеки та стимулюють роботу мозку.
• Частіше обіймайте дитину, гладьте її, тримайте за руку, робіть масаж – позитивний тілесний контакт дуже корисний для зняття напруги та відчуття безпеки.
Турбуємося про осмислення подій:
• Будь-яка, навіть, маленька дитина, потребує пояснення того, що відбувається. Для неї важливо знати, чому батьки тривожаться, сердяться, горюють, що відбувається в сім’ї, селі, місті, країні. Постарайтесь дати відповіді на всі питання дитини спокійно, коротко і зрозумілою для дитини мовою. Говоріть з дитиною стільки, скільки їй буде потрібно. Не варто говорити: «Тобі це не зрозуміти», «Зрозумієш, коли виростеш», «Я не можу тобі це пояснити».
• У будь-якій розмові про події, які відбулися, необхідно час від часу нагадувати дитині, що зараз ситуація більш стабільна, дорослі знають (або вирішують), що робити і дитині є на кого покластися – поруч є дорослі, які зможуть їй допомогти.
Турбуємося про емоційний стан дитини:
• Заохочуйте активну гру дитини з однолітками. Можливо, дитина буде будувати барикади, грати у військових, інсценувати бійки, стрілянину, поранення, смерті. Важливо дозволяти дитині гратися у такі ігри – це значно знизить її внутрішню напругу.
• Заохочуйте ігри на відреагування агресії. Дитина може «озброюватися», нападати або захищатися, бути пораненою або «убитою» у грі. Усе це є нормальним способом дитини впоратись зі стресом. Можна запропонувати дитині «битву» подушками, повітряними кульками.
• Заохочуйте ігри дитини з піском, водою, пластиліном, глиною, малювання (допоможіть їй винести свої переживання назовні через образи).
• Читайте дітям оповідання та казки, де описуються сюжети подолання страху героями («Казка про страх» А. Зайцева, «Як зайчик подолав страх», «Тимошка і Темнота» тощо).
• Дайте дитині зрозуміти, що ви серйозно ставитеся до її переживань і ви знали інших дітей, які через це пройшли («Я знаю одного сміливого хлопчика, з яким теж таке трапилось»).
• Поговоріть з дитиною про її почуття. Ви можете сказати, що багато людей відчувають тривогу, страх, гнів, безпорадність. І що ці почуття в даний період часу є нормальними.
ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ТРАВМАТИЧНІ ПОДІЇ (ВІЙНУ ЧИ СМЕРТЬ)?
1. Дати собі можливість слідувати запитанням, які задає дитина. Ми самі не ініціюємо розмову про війну! Але й не ігноруємо запитання дітей про війну. Скажіть дитині, що вона може запитати у вас все, що хоче.
2. Діти мають своє власне розуміння травматичних подій та смерті відповідно до їх віку. Уважно слухайте їх запитання та відповідайте лише на запитання, які задає дитина.
3. Ви можете знайти відповідь, яка буде прийнятною для дитини. Заспокоїти, надати інформацію, перевести фокус на щось інше. Дітям дошкільного віку пояснюємо про війну через гру, казки, мультфільми. Корисно наділяти дитину певною суперсилою як справжнього супергероя (суперслухняність, суперуважність, суперсміливість, суперспокій тощо). Важливо терпляче відповідати дитині на ті самі питання знову!!!
Дітям такого віку даємо інформацію коротко. Не піднімаємо тих аспектів, про які дитина не запитує. Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: “Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…” – перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися.
Для дітей 6-11 років використовуємо факти, метафори. Варто повторювати, що батьки і педагоги до всього готові та захистять. Нагадати, що поряд є укриття, там можна сховатися і бути в безпеці, а “тривожна валіза” містить речі на будь-який випадок. Коли діти молодшого шкільного віку запитують щодо військових, які гинуть на війні, вони опосередковано питають: “Чи я в безпеці? Чи це може статися зі мною або моїми близькими?” Тоді доречно пояснити: “Військові – люди, для яких це робота. Вони нас захищають. Поруч з ними є багато людей сміливих і сильних. Вони захищають також один одного, допомагають один одному.” Тобто дати відчуття згуртованості й спільноти. Це особливо важливо, коли серед близьких дитини є люди, учасники бойових дій. Запропонуйте дитині підтримати наших захисників та намалювати малюнок, скласти віршика чи написати листа.
З підлітками та юнаками можна разом поміркувати над питаннями, які їх цікавлять (“А що ти думаєш про це?”, “А як би вчинив ти?”, “Чи можна було уникнути військових дій?” тощо). З ними можна ділитися своїми думками. Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно сказати: ”Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми”. Або можна сісти разом пошукати інформацію в книжках чи інтернеті.
4. Важливо бути відвертим. Відвертість не означає, що треба говорити все. Але все, що говорите, має бути правдою. Інакше ви можете втратити довіру дитини. ⎫ Приклад втрати довіри дитиною: Сім’я біженців виїхала до Європи, вони у безпеці. Дмитро, 4 роки, запитує бабусю: - Де сховища, в яких ми будемо ховатися? - Нам не потрібно тут ховатися, це була гра, в яку ми грали в Україні. – каже бабуся. - Ні, це не була гра. – відповідає Дмитро.
5. Не формувати упередження. Треба бути обережним, бо, пояснюючи тему війни, можна надовго дати упереджене ставлення до певної нації, категорії людей, обставин.
6. Не закріпити негативні реакції. Є небезпека закріпити негативні патерни поведінки для певного психоемоційного стану. Наприклад: коли тривожно – батьки/педагоги починають агресувати. Дорослі самі потрапляють у цю воронку почуттів і можуть поділитися цим з дитиною. Надалі вона саме так реагуватиме на тривогу – агресією.
7. Емоційний стан важливіший за слова. Дитина має бачити, що дорослий стабільний. Страх втрати контролю – найбільший для дитини після страху втрати близької людини.
8. Звернути увагу на зміни в поведінці. Якщо дитина не ставить запитань – це не означає, що тема її не зачіпає.
ПРИКЛАДИ ВІДПОВІДЕЙ НА ЗАПИТАННЯ ДИТИНИ
- Чому ми їдемо/поїхали до іншого міста/області/країни, а тато залишається\залишився? - Твій тато військовий/ в територіальній обороні/ рятувальник/медик/волонтер, йому необхідно захищати нашу країну/ допомагати постраждалим від військових дій. -Чи може мій тато/мама/бабуся/братик померти? - Я дуже сподіваюся, що ні, але я не знаю цього точно. І мені від цього теж тривожно/сумно, я злюся. Але ми сім’я, класна/шкільна родина. Ми будемо триматися разом та допомагати один одному. !!!
Основний принцип: сказати правду на поставлене запитання і почекати наступне.